...люблю я такий захід сонця. такий як сьогодні. вся насолода прихована в тому, що ти не бачиш цього сонця..його захід... просто ловиш його відображення у вікнах сусідньої 14-поверхової будівлі. його світло розтікається по всьому містe.. по всьому... за вийнятком моїх вікон. і відразу приходить така... ностальгія? мабуть, і ностальгія... за нездійсненними мріями. за часом, який іноді просто проходить повз тебе. і так хочеться зупинити цю мить...! ні, так не буває... це було б занадто казково... ...а потім сонце сідає. гасне. виключається. втомлюється і заплющує очі. вимикає свій ліхтар. і зникає все. але, все ж,..так приємно милуватися заходом сонця в твоїх вікнах. .як ніколи до цього..
