Григорій Михайлович Штерн з відзнакою закінчив Смілянську гімназію, додав собі рік, щоб потрапити до лав Червоної Армії, і пов’язав з нею своє життя.
Під час громадянської війни він комісар полку, бригади, працівник політвідділу дивізії, комісар корпусу Червоного козацтва. Брав участь у військових операціях проти угрупувань Григор’єва в районі залізничної станції Бобринська, в боях проти армії генерала Денікіна та врангелівських військ у Криму. Як командир частин особливого призначення боровся з басмачами на Туркестанському фронті.
Після громадянської війни закінчив Військову академію імені Фрунзе.
Під час боротьби республіканської Іспанії з франкістами Штерн нелегально, під прізвищем Григорович, був головним військовим радником при республіканському уряді.
З травня 1938 року комкор Штерн Г.М. - начальник штабу Далекосхідного фронту, керує військовими операціями проти японських мілітаристів в районі озера Хасан і річки ХалхінГол. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов’язку, командармові ІІ рангу Штерну Григорію Михайловичу одному з перших присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Г.М.Штерн був репресований. Розстріляний 28 жовтня 1941 року. Реабілітований 25 серпня 1954 року.
Ім’я Григорія Михайловича Штерна носить один із провулків Сміли.
2009 року на стіні гімназії з’явилася меморіальна таблиця Г.М.Штерна.
Василь Трохимович Сенатор випускник довоєнних років. Після закінчення Харківськго військового авіаційного училища Василь пройшов бойовий, героїчний шлях. Гвардії капітан Сенатор до серпня 1943 року здійснив 246 бойових вильотів на бомбардування військовопромислових об’єктів у глибокому тилу ворога, знищення живої сили й техніки. Його було нагороджено двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, багатьма медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 18 вересня 1943 року. У музеї гімназії зберігається солдатський листтрикутник, де він повідомляє родичам про високу відзнаку Батьківщини. Рік по тому, 29 вересня, Василь Сенатор загинув у Луцьку.
Його ім’я носить вулиця, де він народився, а з 1965 року й рідна школа.
Олександр Міщенко 1941 року закінчив із золотою медаллю Смілянську середню школу №65 (тепер гімназія). Писав вірші, друкувався в районній газеті "Червоний стяг”, готувався до вступу в університет на факультет журналістики, та завадила війна.
Коли фашисти окупували Смілу, Олександр створює підпільну комсомольську організацію. Згодом функції керівника передав Юрію Канарському, а на себе взяв повноваження секретаря комсомольської організації. Народним месником став ще один випускник школи Наум Фастівський.
О.Міщенко влаштувався на біржу праці перекладачем, діставав бланки довідок про реєстрацію, тимчасових паспортів та перепусток з печатками. За короткий період такі документи змогли одержати понад 250 чоловік, це допомогло їм уникнути смерті у концтаборах, а юнакам і дівчатам врятуватись від вивезення на каторжні роботи до Німеччини.
22 серпня Олександра Міщенка з іншими підпільниками заарештували і катували півтора місяця. 7 жовтня 1942 року о 4-й годині ранку на подвір’ї Смілянської поліцейської управи його було розстріляно.
Ім’я Олександра Міщенка носить колишня Транспортна вулиця.
Юрій Канарський народився і виріс у сім’ї залізничника, школу закінчив 1937 року. За спогадами вчителів був зразком у навчанні і поведінці, мав неабиякі організаторські здібності, любив дітей. Йому пророкували майбутнє педагога. 1940 року юнак закінчив Черкаський учительський інститут. Викладав літературу в одній із шкіл Житомирщини.
Із початком війни повернувся до Сміли, влаштувався маляром у залізничне депо. Згодом очолив комсомольське підпілля.
Дістали зброю, організовували бойові операції. Визволили колону військовополонених, яку поліцаї супроводжували на білозірські лісозрубки. Готувалися висадити в повітря кілька стратегічних об'єктів, в тому числі приміщення біржі, будинок гебітскомісара тощо.
Дії народних месників були досить відчутними. Фашистам вдалося натрапити на слід підпілля. 22 серпня 1942 року патріотів було заарештовано. 7 жовтня 1942 року на базарній площі Білозір’я фашисти вчинили показову страту патріотів. У селі Білозір'я, в сараї комсомольця підпільника Миколи Атановського, було встановлено радіоприймач, вночі слухали зведення Радінформбюро, потім листівкми розповсюджували серед населення. Через 20 років колишній вулиці Докторській було присвоєно ім'я Юрія Канарського.
